Гільдія Сажотрусів України.

Професія сажотрус завжди оповита якимось світлим ореолом, незважаючи на те що ці люди виконують, в буквальному сенсі, найчорнішу роботу.
Образ сажотруса з минулого в циліндрі і зі сходами за плечима вже втратив свою актуальність, але професія сажотруса ніколи не стане пережитком, поки в наших будинках топляться каміни, твердопаливні котли та пічки.

Професія та історія сажотруса.

Офіційно батьківщиною сажотрусів вважають Данію. Саме тут знайшли найдавніші згадки про них в історії: в 1639 році для прочищення камінних димоходів в королівському замку в Копенгагені був найнятий литовець Гудманд Ольсен. До пори до часу до послуг сажотрусів вдавалися рідко. Поки в 1728 році під час грандіозної пожежі не згоріла майже половина датської столиці.

Тоді стало зрозуміло, що обслуговування димоходів треба брати під державний контроль. Таким чином, в 1731 році в Копенгагені з'явився перший офіційний професійний сажотрус - майстер Андреас Ніешке родом із Сілезії.

Традиції професійного навчання сажотрусів збереглися в Данії і в наші дні. Для того щоб отримати право займатися цією професією, необхідно провчитися два роки в професійно-технічному коледжі, після чого кілька років пропрацювати підмайстром у досвідченого сажотруса.

В інших європейських країнах також сьогодні відкриті коледжі та спеціальні школи для майстрів-сажотрусів. Приймають в ці школи далеко не всіх бажаючих, адже професія сажотрус має свою специфіку, вимагаючи, зокрема, вміння працювати на великій висоті. Крім цього, створюються корпорації сажотрусів зі своїм статутом. Вже кілька років діє Союз Європейських Майстрів-Сажотрусів, членами якого є організації Німеччини, Данії, Угорщини, Польщі, Чехії, Латвії, Естонії.

На сьогоднішній день в Україні відроджує цю традиціюНаціональна Гільдія Сажотрусів України, яка започаткована у м. Львів в 2014 році.

У Львові сажотрусів завжди дуже поважали. Настільки, що навіть згадують про них в універсалі «Про порядок гасіння пожежі для кесарського-королівського міста Львова». Цим універсалом визначалися заходи протипожежної безпеки та впровадження пожежної охорони в місті. Раз на квартал комісія, очолювана радником магістрату, з поважних людей, до складу якої входив і сажотрус, проводили ревізію будинків. Протоколи перевірок здавалися в поліцію. У документі також зазначалося, крім усього іншого, що димоходи потрібно було чистити раз на два тижні. Якщо в димоході від сажі спалахував вогонь, то господаря штрафували або саджали в «холодну». Ніс відповідальність і сажотрус.

 

Професія сажотрус сьогодні.

Є у Львові давня прикмета: якщо відірвати ґудзик у сажотруса або смикнути його за бороду – це на щастя. Поза тим, видається, що скоро й смикати буде нікого. Чому? А тому, що фахових сажотрусів у місті Лева і загалом в Україні все менше й менше. 

Люди цієї професії конче потрібні, бо в Україні дуже багато будинків, які обігріваються пічками, камінами та твердопаливними котлами. Щоправда, не всі їх мешканці відповідально ставляться до власної безпеки і не впускають додому оглядати пічки, тоді як “надзвичайники” радять не нехтувати цим!

У наш час чищенням димоходів нерідко опікуються випадкові люди, абсолютно впевнені в тому, що їхня робота не вимагає особливої ​​кваліфікації. Існують і приватні компанії, що надають ці послуги, але все це схоже на підміну понять, адже є ж така професія як Сажотрус.

Можна заперечити, що при наявності певних навичок і професійних знань чистити димарі може кожен, але саме тут криється основна проблема. Чи можна вважати короткий курс основ чистки димоходів, лежаків та топок достатньою підставою для того, щоб зарахувати себе до гільдії сажотрусів? Така ситуація багато в чому спровокована і тим, що переважна більшість власників сприймають свої каміни пічки, та твердопаливні котли не як складну функціонуючу систему, що вимагає висококваліфікованого обслуговування, а як елемент дизайну інтер'єру.

Виходить замкнуте коло: немає гідної пропозиції, а саме цілої когорти професійних сажотрусів, і немає відповідного попиту, але це зовсім не та сфера, де повинні діяти закони ринку. І чому в Європі, де ці закони є основою життя в усіх областях, професія сажотрус не втратила свого колишнього статусу? Але найголовніше - у нас поки немає правових і нормативних актів, які зобов'язують власників будь-яких теплових агрегатів, експлуатація яких вимагає установки димоходу, регулярно викликати фахівця для техобслуговування.

Крім цього, в наш час не приділяється увага освіті населення щодо реальної небезпеки використання несправних або не відповідають опалювальній системі димоходів. Внаслідок цього, інформованість людей в цьому питанні зводиться до того, що димохід потрібно чистити раз на рік, але регулярність обслуговування залежить і від використовуваного палива, і від експлуатації камінів і печей, правила якої дотримуються далеко не всі.

Поодинокі рішення всіх цих проблем не дадуть ніякого результату, тим більше в наш час, коли камін можна встановити на будь-якому поверсі житлового будинку, а в заміських котеджах в холодний сезон року активно використовуються котли та каміни.

Гільдія Сажотрусів України створена не тільки для того, щоб сприяти об'єднанню сажотрусів по всій території України але й повернути професії сажотруса втрачений престиж. Гільдія Сажотрусів України хоче привернути увагу до необхідності професійної освіти сажотрусів і державного регулювання цієї сфери, що має включати в себе як контроль трубопечних робіт, так і просвітництво населення щодо вимог до утримання та обслуговування димоходів камінів, котлів та камінів.

CCI00000.bmp